Міністерство юстиції України

Очищення влади України

Офіційний веб-сайт

Позиція Міністерства юстиції України щодо деяких положень щорічної доповіді Вищої ради правосуддя за 2017 рік

22.02.2018р.

На офіційному сайті Вищої ради правосуддя опублікована щорічна доповідь «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні за 2017 рік», затверджена рішенням Вищої ради правосуддя 13 лютого 2018 року (далі – Доповідь). В Доповіді повідомляється про повну відповідність організації судової влади в Україні провідним європейським стандартам у цій сфері.

В свою чергу, Міністерство юстиції України не може погодитися з деякими положеннями Доповіді та висловлює свою позицію щодо окремих положень документу й повідомляє таке.

Вища рада правосуддя в Доповіді (розділ І, стор.11) посилається на проміжний висновок Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо Закону «Про очищення влади» (Закону «Про люстрацію») в Україні від 16 грудня 2014 року № 788/2014.

В Доповіді Вища рада правосуддя зазначає, що:

«Венеціанська комісія критично оцінила здійснення люстрації суддів огляду на паралельну дію законів України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про очищення влади», що створює проблеми правової визначеності. Венеціанська комісія наполягала, що «люстрація суддів повинна регулюватися лише одним законом, а не тими, які перекриваються, і здійснюватися тільки при повній повазі конституційних положень, що гарантують їх незалежність, і Вища рада юстиції повинна нести відповідальність за будь-яке звільнення суддів.»»

У пункті 1 проміжного висновку Венеціанська комісія зазначила, що у листі від
03 жовтня 2014 року, Голова Комітету з моніторингу Парламентської Асамблеї запитав думку Венеціанської комісії щодо закону «Про очищення влади». (Ініціатором-заявником розгляду Закону України «Про очищення влади» стала член ПАРЄ Юлія Льовочкіна, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Статуту Венеціанської комісії «в рамках своїх повноважень Комісія може давати свої висновки по запитах Комітету Міністрів, Парламентської Асамблеї, Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, Генерального Секретаря, а також на прохання держав, міжнародних організацій або структур, що беруть участь в роботі Комісії».)

Закон України «Про очищення влади» отримав два висновки Венеціанської Комісії: проміжний та остаточний.

Венеційська комісія прийняла рішення про прийняття проміжного висновку щодо Закону України «Про очищення влади» опираючись на те, що:

а) не мала змоги заслухати доводи український експертів щодо мети та цілей проведення люстраційних процедур в Україні;

б) працювала з неофіційним перекладом тексту Закону.

У лютому 2015 року делегацією Венеціанської комісії разом із представниками Міністерства юстиції України, інших державних органів, а також громадянського суспільства під час візиту в Україну було обговорено питання очищення влади (люстрації) та проміжний висновок Венеціанської комісії. У березні 2015 року Міністерство юстиції України підготувало відповідь Уряду України на проміжний висновок Венеціанської комісії, який був представлений Венеціанській комісії під час візиту делегації України у квітні
2015 року.

За результатами зустрічей та обговорень, з урахуванням відповіді Уряду України, Венеціанська комісія схвалила Остаточний висновок щодо Закону України «Про очищення влади» (Закону «Про люстрацію») від 19 червня 2015 року № 788/2015.

Слід наголосити, що Вища рада правосуддя посилається саме на проміжний висновок, що є, з огляду на вищезазначене, є недоречним.

Окрім того, щодо суті зауваження, слід зазначити, що закони України «Про очищення влади» та «Про відновлення довіри до судової влади» мають різну мету та різні критерії, за якими проводилась перевірка суддів, що дає підстави стверджувати про відсутність правової невизначеності, про яку зазначає Вища рада правосуддя у своїй Доповіді.

Так, однією із цілей Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» є з’ясування фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»), а також цим Законом передбачено єдиний вид притягнення судді до відповідальності за прийняття ним одноособово або в колегії суддів рішень, передбачених частиною першою статті 3 даного Закону, – звільнення з посади у зв’язку із порушення присяги (преамбула Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»).

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про очищення влади» очищення влади здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Як наслідок застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», суддя звільняється з посади у зв’язку з порушенням вимог щодо несумісності.

Окрім того, положеннями Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» визначається неможливість особи здійснювати суддівську діяльність, в той час, коли Закон України «Про очищення влади» встановлює об’єктивні критерії недопуску осіб, на яких розповсюджуються заборони, передбачені частинами третьою, четвертою статті 1 Закону, у тому числі осіб, які займали посаду судді, до публічної служби, на період п’ять чи десять років від дати набрання чинності Законом України «Про очищення влади».

 

Вища рада правосуддя у Доповіді (розділ І, стор. 10) зазначає, що «внаслідок застосування вимог Закону України «Про очищення влади» істотно оновилося керівництво ще одного органу суддівського врядування – Державної судової адміністрації».

Проте, звертаємо увагу, що Міністерство юстиції України ще в листопаді 2016 року у Звіті про результати збору та узагальнення інформації щодо реалізації Закону України протягом двох років (https://lustration.minjust.gov.ua/main/work_material/) зазначало, що Голова ДСА Холоднюк Зеновій Васильович у період, визначений Законом України «Про очищення влади» (з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року) обіймав посаду заступника Голови ДСА, що відповідає критерію здійснення очищення влади (люстрації), визначеному пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», а отже до нього має бути застосована заборона, передбачена частиною третьою статті 1 зазначеного Закону.

Однак, на засіданні 03 березня 2016 року члени Ради суддів України не взяли до уваги вимоги Закону та шляхом таємного голосування прийняли рішення не звільняти Холоднюка З.В. з посади голови Державної судової адміністрації України. За це рішення проголосували 25 із 26 членів Ради суддів України, що взяли участь у голосуванні. Таким чином, Рада суддів України фактично не виконала вимоги Закону.

 

Також, у Доповіді (розділ ІІІ, стор. 45) зазначено, що з метою перевірки відповідності кандидатів на посаду судді встановленим законодавчим критеріям передбачено проведення чотирьох перевірок, зокрема, спеціальної перевірки в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади» (здійснюється на підставі запитів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до уповноважених органів).

Разом з тим, особливості організації проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а Законом України «Про очищення влади» передбачено, зокрема, порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Так, з огляду на положення пункту 13 частини першої статті 71 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі – Порядок), перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка, зокрема, перевіряє відповідність кандидатів на посаду судді критеріям здійснення очищення влади (люстрації) на підставі відомостей, наявних в особовій справі, або наданих особою документів.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» серед документів для участі у доборі кандидат на посаду судді подає до ВККС заяву про проведення перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади».

Пунктом 42 Порядку встановлено, що відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка претендує на зайняття посади, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві такої особи, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1 – 8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону.

Пунктом 43 Порядку встановлено, що виявлення відповідальним структурним підрозділом факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1-8 частини другої або пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, є підставою для відмови такій особі у призначенні на посаду, на яку вона претендує.

Таким чином, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо кандидатів на посади суддів, які не пройшли перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», має проводитись перевірка у вищезазначеному порядку.

 

Вища рада правосуддя у Доповіді (розділ VII, сторінка 153) зазначає, що організація проведення перевірок суддів покладена на голів відповідних суддів, їх проведення на – Державну судову адміністрацію України (далі – ДСА України), а також, що в разі встановлення недостовірності заявлених суддею відомостей щодо незастосування до нього заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», або відмови судді від проходження перевірки (неподання відповідної заяви у встановлений законом строк) ДСА України зобов’язана надіслати відповідну інформацію Міністерству юстиції України, яке, в свою чергу, звертається до відповідного органу суддівського самоврядування (нині таким органом є Вища рада правосуддя) з пропозицією про звільнення судді з посади.

Вищевикладена інформація суперечить положенням законодавства з питань очищення влади, з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірку проводить голова суду, який надсилає відповідні запити до органів перевірки щодо отримання відповідної інформації (висновків, довідки, тощо) про виявлені критеріїв очищення влади.

Порядком затверджено перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»: Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура України, Державна фіскальна служба та Державна судова адміністрація.

Так, ДСА України проводить перевірку відомостей виключно щодо заборон, які можуть бути застосовані за критеріями, визначеними частинами третьою, п’ятою – сьомою статті 3 Закону України «Про очищення влади», та надсилає висновок за результатами такої перевірки голові суду, в якому працює суддя щодо якого здійснювалася перевірка.

З огляду на положення пунктів 11, 38 Порядку в разі виявлення підстав застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо суддів, голова суду надсилає відповідні документи до ДСА України та до Мін’юсту, який впродовж 3 днів звертається до Вищої ради правосуддя з пропозицією про прийняття подання щодо звільнення судді з посади.

Проте, законодавством з питань очищення влади не встановлено вимогу отримання Мінюстом інформації щодо застосування заборон, передбачених Законом України
«Про очищення влади» стосовно судді виключно від ДСА України.

 

Окрім того, Вища рада правосуддя у Доповіді (розділ VII, сторінка 154) зазначає, що більшість звернень Мін’юсту з пропозицією звільнення суддів з посади відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» були залишені без розгляду як такі, що здійснені за межами процедур, визначених зазначеним Законом (зокрема, не було додержано вимоги закону щодо порядку звернення, наведеного вище, а також суб’єкта звернення).

Міністерство юстиції України не погоджується з вищевказаною інформацією з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади за порушення вимог щодо несумісності.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перебування на посаді судді несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України
«Про очищення влади».

Абзацом другим частини тринадцятої статті 5 Закону визначено, що Міністерство юстиції України для цілей цього Закону є суб’єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.

Підпунктами 53-1, 53-2 пункту 4 Положення про Мін’юст передбачено, що Мін’юст забезпечує відповідно до Закону: проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі – Реєстр), надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього, звертається до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з поданням про звільнення суддів у випадках, визначених Законом України «Про очищення влади».

Крім того, відповідно до статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.

Міністерство юстиції України звернулося до Вищої ради юстиції/Вищої ради правосуддя з 111 поданнями про звільнення суддів у зв’язку з порушенням ними вимог щодо несумісності, з них Вищою радою юстиції/Вищою радою правосуддя задоволено 8 звернень Мін`юсту та звільнено з посади суддів: Отрош І.О., Татькова В.І., Самсіна І.Л., Бичкова П.Ю., Гассій О.В., Кобилянського М.Г., Колесниченка В.М., Призенка Д.О.

Серед зазначених подань 40 містили інформацію щодо відповідності суддів критерію здійснення очищення влади, передбаченого пунктом 13 частини другої статті 3 Закону («Майданівські судді»).

Однак, такі подання були повернуті Міністерству, як зазначає Вища рада правосуддя, у зв’язку з тим, що здійснені за межами процедур, визначених Законом України
«Про очищення влади».

Не погодившись із таким рішенням Вищої ради правосуддя, Міністерство юстиції України 14 жовтня 2017 року звернулось до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування ухвал, якими було залишено без руху та повернуто звернення Мін’юсту
(№ П/800/414/17).

На цей час справа перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

 

© 2018 «Держінформ’юст»